«Ой полем, полем Килиїмським,
То шляхом битим гординським,
Ой там гуляв козак Голота,
Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.
Правда, на козакові шати дорогії —
Три семирязі лихії:
Одна недобра, друга негожа,
А третя й на хлів незгожа.
А ще, правда, на козакові постоли в'язові,
А онучі китайчані —
Щирі жіноцькі рядняні;
Волоки шовкові —
Удвоє ненецькі щирі валові.
Правда, на козакові шапка—бирка —
Зверху дірка,
Травою пошита,
Вітром підбита,
Куди віє, туди й провіває,
Козака молодого прохолоджає.
То гуляє козак Голота, погуляє,
Ні города, ні села не займає,—
На город Килию поглядає».

А в городі Килиї сидить татарин бородатий і промовляє до своєї дружини, що він бачить, як у чистім полі гуляє, козак Голота. Татарин хоче взяти його живцем у полон, щоб потім вихвалятися перед панами—башами.
Татарин збирається і мчить у поле за козаком.
«В город Килию запродати, Перед великими панами—башами вихваляти, І много червоних не лічачи набрати, Дорогії сукна не мірячи пашитати».