| Главная » Статьи » Українська культура » Українські народні балади |
Бондарівна
У містечку Богуславку Каньовського пана Там гуляла Бондарівна, як пишная
пава. У містечку Богуславку сидить дівок купка, Межи ними Бондарівна,
як сива голубка. Прийшов до них пан Каньовський та й шапочку
ізняв, Обійняв він Бондарівну та й поцілував. «Ой не годен пан
Каньовський мене цілувати, Тільки годен пан Каньовський мене
роззувати!» Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо: «Тікай, тікай.
Бондарівно, буде тобі лихо!» Ой тікала Бондарівна з високого
мосту; Сама ж вона хорошая, хорошого зросту. Ой тікала Бондарівна
помежи горами, А за нею два жовніри з голими шаблями. Ой повели
Бондарівну помежи крамниці, — Прицілився пан Каньовський з срібної
рушниці: «Ой чи хочеш. Бондарівно, ізо мною жити, А чи волиш.
Бондарівно, в сирій землі гнити?» «Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій
землі гнити. Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!» Ой як тільки
Бондарівна та цеє сказала. Ой вистрілив пан Каньовський — Бондарівна
впала... «Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати: Нехай іде свою
доньку на смерть наряджати!» Ой посунув пан Каньовський по столу
таляри: «Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум'яне! Ой на ж тобі,
старий Бондар, таляриків бочку, — Оце тобі, старий Бондар, за хорошу
дочку!» Ударився старий Бондар в стіну головою: «Бондарівно, моя
донько, пропав я з тобою!» Ой поклали Бондарівну на тесову лавку, Поки
звелів пан Каньовський викопати ямку. Лежить, лежить Бондарівна день та
ще й годину, Поки звелів пан Каньовський зробить домовину. Ударили в
усі дзвони, музики заграли, А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!
| |
| Просмотров: 404 | |
| Всего комментариев: 0 | |