| Главная » Статьи » Українська культура » Пісні |
Зажурилась Україна
Зажурилась Україна, Бо нічим прожити. Витоптала орда
кіньми Маленькії діти. Котрі молодії — У полон забрано; Як зайняли,
то й погнали До пана, до хана. Годі тобі, пане-брате. Ґринджоли1
малювати, Бери шаблю гостру, довгу Та йди воювати! Ой ти станеш на
воротях, А я в закаулку, Дамо тому стиха лиха Та вражому турку! Ой
ти станеш з шабелькою, А я з кулаками. Ой щоб слава не пропала Проміж
козаками. Ой козак же до ружини, Бурлака до дрюка: Оце ж тобі, вражий
турчин, З душею розлука! Та, ой, як крикнув же та козак Сірко Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей,
козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до
хана у гості!» Та туман поле покриває. Гей, та Сірко з Січі та
виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали. Що то орли та із Січі
вилітали, — Аж то військо та славне Запорозьке Та на Кримський шлях з Січі
виїжджало. Та ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що сизий орел по степу
літає, — Аж то Сірко на конику виїжджає. Гей, ми ж думали, ой, та ми ж
думали, Та що над степом та сонечко сяє. — Аж то військо та славне
Запорозьке Та на вороних конях у степу виграває. Та ми думали, ой, та ми ж
думали. Що то місяць в степу, ой, зіходжає, — Аж то козак Сірко, та козак
же Сірко На битому шляху на татар оступає.
| |
| Просмотров: 512 | |
| Всего комментариев: 0 | |