В одного чоловіка було два сини. От молодший попросив, щоб батько віддав йому
його частку майна. Батько віддав, а син поїхав до чужих країв, пив там, гуляв і
швидко розтратив усі гроші. Залишився бідним, голодним, зникли і його «друзі».
Він до того зубожів, що ладен був їсти свинячий корм. І вирішив піти до рідного
батька хоч наймитом. Повернувся, а батько зустрів його радісно, дав найкращий
одяг і найкращу їжу. Старший брат образився, адже він ніде не блукав, грошей
марно не витрачав, сумлінно працював, але для нього ніколи не влаштовували
такого пишного бенкету. Тоді батько сказав: «Ти завжди зо мною, дитино, і все
моє — то твоє! Треба веселитись і тішитися, бо твій брат був мертвий — і ожив,
пропадав — і знайшовся».
|