| Главная » Статьи » Українська культура » Біблійні книги в давній Україні |
Апостол
| (грец. «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих
послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав
бродячих проповідників християнства. У Новому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, не залежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміну «апостол». Це широке значення походить від взаємозв'язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати». Проте, в Новому Завіті значно ширше вживання слова «апостол» у вузькому конкретному значенні — коли йдеться лише про вибрану групу апостолів Христа. Слово, яке зазвичай перекладається як «апостол» (та його варіанти, вираженні іменниками та дієсловами) зустрічається 80 разів у грецькому Новому Завіті. Не менше, ніж у 73 з цих випадків воно має спеціалізоване і обмежене значення слова. Дванадцять апостолів: Петро, він же Симон Андрій, брат Петра Іван Яків (син Заведея), брат Івана Пилип Варфоломій Хома, названий близнюк, був зовні схожий на Ісуса Матвій Яків Алфеїв, він же Яків Молодший Тадей, він же Юда Фадеїв, брат Якова Алвеїва Симон Зилот, він же Симон Кананіт Іуда Іскаріотський, який зрадив Ісуса Христоса і його замінив Маттій Матвієм (Євангелістом)) Павло, він же Савл, був покликаний після смерті Христа. Він не входив до складу Дванадцяти, але є одним з найшанованіших апостолів християнства. | |
| Просмотров: 353 | |
| Всего комментариев: 0 | |