"РУСАЛКА ДНІСТРОВАЯ"

Український альманах, який видавала "Руська трійця" 1837 р. в Будимі (тепер Будапешт).

Своїм змістом, мовою і навіть новою абеткою альманах рішуче заперечував анахронічні літературні традиції, культивовані до того в Галичині, став подією в духовному житті освічених українців. "Русалка Дністровая" об’єктивно викривала політику денаціоналізації західноукраїнського населення, ігнорування та приниження історичних і культурних традицій усього українського народу. Намагаючись піднести національну гідність своїх краян, М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич наголошували на історичній, культурній і мовній єдності мільйонів українців, роз’єднаних кордонами двох реакційних імперій.

Композиційне альманах складається з чотирьох розділів: "Пісні народні", "Складання", "Переводи", "Старина". Отже, упорядники звернули увагу на найістотніші питання в розвитку національної літератури її зв’язки з фольклором, із словесністю інших народів, з художнім досвідом минулого. Розділ "Складання" містив десять оригінальних творів упорядників альманаху. Серед них громадянський вірш "Згадка", балада "Погоня", ліричні поезії "Розпука", "Веснівка", "Туга за милою", "Сумрак вечірній" і казка "Олена" М. Шашкевича, балади "Мадей" та "Жулин і Калина" І. Вагилевича, поезія "Два віночки" Я. Головацького.

В альманасі принципово порушувалося й заплутане для галичан питання про шляхи розвитку української літературної мови. Звернувшись до народного мовлення, орієнтуючись на багатство й красу мови усної поезії, діячі "Руської трійці" вказали своїм сучасникам єдино правильний шлях у розв’язанні мовної проблеми. Вони рішуче виступили за цивільну азбуку, що вже слугувала літературам східнослов’янських народів.

"Русалка Дністровая" задокументувала початок становлення нової літератури в Галичині. Якщо досі тут культивувалися жанри "високої" поезії, представлені псевдопафосними панегіриками та одами на честь давньоруських князів і сучасних авторам митрополитів, якщо в тих запізнілих е пігонсько - провінційних унаслідуваннях іншомовної класицистичної літератури, власне, відбивалися кастові інтереси місцевого духовенства, то альманах розповідав про народ, його духовну творчість, звичаї та обряди, про його героїчну історію. Замість мертвечини в альманасі забуяло життя. Саме весняною свіжістю захопили ці справжні квіти "червоноруської" музи М. Максимовича, а І. Фракко схарактеризував альманах як явище наскрізь революційне.

Не випадково складними були спроби видання альманаху, а після того негайний його арешт на довгі десять років.