ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ

стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є мозаїчність, використання старого матеріал як прикраси нового твору, вільне зміщенім в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення дійсності тощо.

Творам, написаним у XII ст., притаманні нагромадження прикрас, гіперболізація, протиставлення, ускладнений синтаксис, яскрава ритмізація мови. У них цінується не дотримання традицій, а новації.

Ознаки орнаментального стилю чітко проявилися в проповідях Кирила Туровського, Климента Смолятича, Серапіона та ін., у "Києво-Печерському патерику", в літописах (Галицько-Волинський, Київський), молитвах і навіть у юридичних пам’ятках.

Найвизначнішою памяткою, в якій орнаментальний стиль відбився з найбільшою повнотою, є "Слово о полку Ігоревім". Із цим стилем пов’язане так зване "плєтеніє словес".

Елементи орнаментального стилю "відновилися" в творчості українських і російських письменників першої третини XX ст. (Г. Михайличенко, М. Хвильовий, Г. Косинка, М. Яловий, ІО. Японський, Б. Антоненко-Давидович, Андрій Белий, О. Ремізов, Вс. Іванов, Б. Пільнякта ін.).