"МЕТА"

український літературно-політичний журнал-місячник. За редакцією Кс. Климковича виходив у Львові з вересня 1863 р. до січня 1864 р. Після річної перерви "Мета" з 15 лютого 1865 р. протягом усього року виходила як суто політичний двотижневик. Цей часопис був своєрідним продовженням журналу "Вечерниці", який припинив своє існування у червні 1863 р., оскільки реалізував "народовську" культурно-політичну програму. Головними завданнями журнал вважав поширення ідеї "народної самостайності", "одзискання" прав "южноруського люду", будівництво "самостійної народної руської літератури" на ґрунті живого народного мовлення своїх краян.

У програмі часопису зазначалося, що він прагне відстоювати інтереси українського народу, виступати проти його національного пригнічення, зокрема утисків рідної культури. Ці настанови реалізовувалися у статтях Кс. Климковича ("Становище Русі супротив лядсько-московської борби", "Централізм московський"), Д. Танячкевича ("Письмо до громади"), дописах П. Свєнціцького. Назрілі потреби освіти й виховання дітей порушені у статті Л. Гончаренка "Дещо про школи народні на Україні". Кс. Климкович ("Руська народна партія і її політична ісповідь", "Дотеперішня політика русинів"), Ст. Качала ("Галицько-руська Матиця і її ціль"), П. Свєнціцький ("Дещо про кулішівку") висловлювали міркування про шляхи піднесення національної свідомості українців.

У журналі надруковано низку поезій Т. Шевченка, Ю. Федьковича, П. Куліша, поему Д. Мордовцева "Козаки і море", прозові твори Є. Гребінки. Автори часопису порушували питання про забезпечення національного театру якісним репертуаром, про те, щоб український театр став "публічною школою мови, розуміється, мови народної".

В умовах заборони української журналістики в Росії "Мета" стала виконувати функції загальноукраїнського часопису.