МОДЕРНІЗМ
Загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні
формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична
спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної
практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму. Модерністи, на
відміну від раціоналізму попередників, на перше місце ставили творчу інтуїцію,
втаємничення у трансцендентну (за філософією І. Канта ту, що лежить поза межами
свідомості і пізнання, тобто не може бути пізнаною) сутність буття. Вищим
знанням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноменальну
здатність одуховнювати світ, проникати в найінтимніші глибини буття. Модерністи
свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною.
Визначальні
риси модернізму:
- новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не
поривають із літературною традицією цілком );
- у творах затверджується
перевага форми над змістом;
- заперечення матеріалістичного детермінізму,
визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;
- індивідуалізм,
зосередження на «Я» автора, героя, читача;
- психологізм, пильна увага до
позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;
- широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та
монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;
- використання символу як
засобу пізнання і відтворення світу;
- ліризм (навіть у прозі, драматургії,
публіцистиці);
- естетизм.
Окремі напрями модерністської літератури
сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імпресіонізм, неоромантизм,
символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм, «театр
абсурду», дадаїзм, «новий роман» тощо.
Одним з найперших виявів
модернізму, точніше його провісником в Україні був декаданс.
|