ЧЕТЬЇ-МІНЕЇ

(Давньоруське "четій" призначений для читання, грецьк. - місячний) пам’ятка агіографічної літератури, де подано сюжети житій святих, тексти "слів" і повчань, розміщених за днем і місяцем вшанування певного святого.

Нові Четьї-Мінєї укладені українським письменником і церковним діячем Димитрієм Тупталом (митрополит Ростовський). Праця над ними розпочалася 6 травня 1684 р. Житія святих це 4-том-не видання загальним обсягом 5810 сторінок. Перший том Житій, розташованих за місяцями, починаючи з вересня (вересень відкривав церковний календар), надруковано в Києво-Печерській лаврі 1689 р. Другий том, який охоплює грудень, січень, лютий, з’явився на п’ять років пізніше, а третій том (березень, квітень, травень) видано 1700 р. В Ростові 1705 р. була завершена робота над останнім томом (червень, липень, серпень).

Житія святих це широка агіограма історії християнського світу, твір компілятивний, в якому автор уміло поєднав літературні досягнення двох гілок християнства східної і західної. У праці святитель Димитрій Туптало використав більш як 60 різних джерел, серед яких Святе Письмо, Твори святих отців і учителів Церкви, Києво-Печерський патерик, Літописи, Прологи, грецькі Житія Симеона Метафраста, Житія святих болландистів, Великі Четьї-Мінеї митрополита Макарія та ін. Послуговуючись грецькими, латинськими, польськими та російськими джерелами, автор не просто збирав їх воєдино: більшість із його житій можуть вважатися оригінальними агіографічними творами. Рукописи з житіями святих автор спочатку критично вивчав, а потім брався за їх стилістичну обробку. Укладаючи Четьї-Мінеї, Димитрій Туптало часто буквально перекладав оригінальні оповідання слов’янською мовою або виправляв мову давньоруського житія з метою зробити її зрозумілою без змін у змісті.

Користуючись різними матеріалами, письменник зводив їх в одне ціле: то доповнював відсутнє в одному творі відомостями з іншого, то змінював форму оригіналу (обертаючи, наприклад, надгробне чи похвальне слово в просту історичну розповідь), то наводив на підтвердження оповіді свідчення інших істориків чи тільки згадував їх. Більшість оригінальних текстів скорочувалася, опускалися передмови й післямови, а іноді й деякі подробиці в описі подій та обставин життя святого. Святитель включив до своєї праці житія українських святих подвижників ("Житія Бориса і Гліба", "Житіє Антонія Печерського", "Житіє Феодосія Печорського" та ін.), яких не було, наприклад, у Великих Четьях митрополита Макарія.

До Четьїв-Мінеїв, крім життєписів святих, увійшли синаксарі на свята Господні та Богородичні, на святкування з нагоди перенесення мощей, а також повчальні слова, зміст яких запозичений з історії свята ("Слово на Покров Пресвятої Богородиці", "Слово на Зачаття Іоанна Хрестителя" та ін.). Слова ці належать або Димитрію Ростовському, або комусь із отців Церкви.

Патріарх Московський Іоаким з недовірою поставився до праці митрополита Димитрія, помітивши в ній сліди католицького вчення про непорочне зачаття Богоматері. Він звинуватив Мінеї у визнанні святим Ієроніма Стридонського і вимагав передруку аркушів. Це застереження було вміщено в 2-му томі Мінеїв, де перелічувались "учители, списатели, историки, повіствователи".

Написані Четьї-Мінеї високим стилем. Мова збірників церковнослов’янська, але дуже українізована. В 1740 р. Святійший Синод заборонив друкувати Житія без виправлення мови й наголосів на російські. Це доручення виконали Іосаф Мат-кевич та ієромонах Никодим. Виправлені Мінеї вийшли третім виданням у Києві 1757 р. і в Москві в 1756-1759 рр.

Димитрій Туптало здійснив спробу видати "Краткій Мартиролог" (1700) для зручності в користуванні. Був написаний один місяць вересень, і праця залишилася незавершеною.

У XIX ст. з’явилася низка переробок Четьїв-Мінеїв Димитрія Ростовського: "Избранньїя Житія святых, кратко изложенньїя по руководству Четьихь-Миней" (1860-1868), Філарета, архієпископа Чернігівського "Житія святнхь россійской церкви, а также Иверскихь й Славянскихь" (1847), Протопспова "Житія святихь" (1890) та ін.

Четьї-Мінеї митрополита Димитрія витримали десятки видань, справили сильний вплив на розвиток східних і південнослов’янських літератур, національне відродження православного світу.