"БУКОВИНА"

громадське-культурна газета, орган буковинських народовців -- прогресивного суспільно-політичного угруповання.

Виходила в Чернівцях заходом товариства "Руська бесіда" протягом 1885-1910 рр. спочатку двічі на місяць, у 1892-1895 рр. як тижневик, у 1895-1897 рр. чотири рази на тиждень, згодом з’являлася тричі на тиждень. Протягом 1911-1912рр. не друкувалася. Наступні два роки функціонувала під зміненою назвою "Нова Буковина". У 1915-1918 рр. під відновленою назвою виходила у Відні. Спочатку редакція зазначала: "Часопись політична і наукова для народу руського" (1886-1909), згодом констатувала: "Орган української поступової партії". Останні роки свого існування була органом "Союзу українських послів на Буковині".

Відображаючи буття насамперед буковинського краю, газета вже з першого року існування задекларувала, що в міру своїх сил буде "подавати вістки про духовне життя галицьких, угорських і на Україні жиючих братів наших, належачих до одної і тої ж самої великої родини ? вірних синів одної рідної неньки нашої Матері-Русі" (вступна стаття "Родимці" до першого номера газети за 1885 р.). Водночас газета вважала своїм обов’язком цікавитися, як зазначалося в цій же статті, "справами наших слов?янських братів, іменно тих, з котрими призначила нам судьба жити на одній землі, ділити з ними радість, смугу і щасливі дні".

"Буковина" пройшла різні періоди свого існування, в ній виступали із статтями, художніми творами громадсько-культурні діячі й письменники різних поглядів, естетичних уподобань, яких об’єднувала ідея служіння народові в умовах свобод конституційної Австро-Угорщини, що часто порушувалися місцевими урядовими структурами. Будучи лояльною до офіційних властей, газета водночас виступала з критикою державних установ та інституцій, що ущемлювали права українського населення, відстоювала його інтереси на ниві національної освіти й культури, сприяла поглибленню патріотичних почуттів буковинців як частини всього українського народу. "Буковина" наприкінці XIX - на початку XX ст. багато уваги приділяла політичним подіям у Великій Україні, зокрема підтримувала волелюбні прагнення східноукраїнських братів, вмістила багато публіцистичне-політичних матеріалів про піднесення революційного руху 1905-1907 рр. Вона викривала гнобительську політику царських властей на західноукраїнських землях у період Першої світової війни, коли на певний час Галичина й Буковина опинилися під окупаційним режимом монархічної Росії. У цей час дала себе взнаки виразно австрофільська орієнтація газети, що відбивала точку зору насамперед "Союзу українських послів на Буковині", який функціонував у Відні.

Якщо в політичних питаннях газета певною мірою залежала від офіційних урядових струкіур, зокрема буковинського крайового сойму, членом якого був один з керівників газети С. Смаль-Стоцький, то в питаннях культури й літератури "Буковина" послідовно обстоювала важливість розвитку українського письменства як могутнього джерела національної свідомості, всіляко підтримуючи творчість багатьох митців з усіх материкових земель. Важливу роль у становленні і функціонуванні газети відіграли письменник, літературний критик Ю. Федькович, що був першим її редактором (1885-1888), публіцист, один з активних авторів газети І. Тимінський, педагог-літератор, один з редакторів "Буковини" О. Попович; біля джерел видання на початку його існування стояли письменники й публіцисти П. Кирчів, С. ДанІ-кевич.

На новий, вищий громадське-культурний і художній рівень газету підніс О. Маковей, що опублікував тут сотні статей, художніх творів і власних, і інших авторів, об?єднавши навколо видання чимало талановитих митців (О. Кобилянська, Д. Лукіянович, С. Яричевський, Т. Галіп, Є. Ярошинська, І. Карбулицький, С. Канюк та ін.). За часів редагування О. Маковея у газеті вийшли його оповідання "Клопоти Савчихи", "Вуйко Дорко", цикл іронічно-саркастичних віршів "Подорож до Києва", десятки літературно-критичних нарисів про О. Кобйлянську, І. Франка, А. Чайковського та ін. Регулярною була рубрика "З життя", під якою в дотепній гумористичній формі висвітлювалися наболілі громадсько-культурні питання. Письменник зробив з "Буковини" наполовину літературний часопис, де друкувалися не лише новели, оповідання, вірші, а й поеми, повісті, тобто твори великого обсягу. Саме тут уперше був надрукований такий знаний твір О. Кобилянської, як повість "Царівна". Традиції Ю. Федьковича й О. Маковея, які багато уваги приділяли питанням літератури, продовжив Л. Турбацький, що стояв на чолі видання в 1898-1899 рр. Йому належать статті про українських і зарубіжних авторів, переклади зарубіжних письменників. Надбанням української літературної критики є його розвідки "Іван Франко" (1898), студії творів О. Кобилянської.

З "Буковиною" тісно співпрацювали І. Крушельницький, О. Луцький, А. Кримський, Б. Грінченко, Я. Весоловський, В. Щурат та інші літератори. Постійно газетою опікувався С. Смаль-Стоцький, допомагаючи їй вирішувати організаційні та фінансові справи. На сторінках цього видання він опублікував чимало науково-популярних статей. До надбань газети належать виступи О. Кониського, В. Самійленка, Марка Черемшини, Г. Хоткевича, переклади творів багатьох зарубіжних письменників (О. Пушкін, М. Лєрмонтов, М. Твен, Р. Берне, Е. Золя та ін.). У перекладі В. Сімовича "Буковина" надрукувала навіть роман Л. Толстого "Воскресение" (під назвою "Відродження").

Газета намагалася знайомити своїх читачів з творами різних художніх напрямів, у тому числі модерністських (О. Луцький, Б. Лепкий, П. Карманський та ін.). З приводу тих чи інших публікацій "Буковини" зав?язувалися дискусії, у яких брали участь М. Драгоманов, О. Маковей, І. Франко, Леся Українка та інші діячі, що активізувало обмін думками на громадсько-культурні теми. У газеті дебютували Д. Загул та В. Кобилянський ("Нова Буковина", 1913). "Буковина" мала літературно-наукові додатки ? два випуски збірника "Зерна" (1887-1888), тижневик "Неділя" (1895).

Газета відіграла визначну роль у пропаганді на Буковині української класичної спадщини, зокрема творчості Т. Шевченка, Ю. Федьковича, Марка Вовчка, П. Грабовського, Лесі Українки. Вона була акгав-ним стимулятором розвитку художнього процесу на західноукраїнських землях, підгримувала українське слово, що за умов тяжких цензурних переслідувань прагнуло самоутвердитися в Східній Україні, була одним із мостів творчого взаємозбагачення української та інших літератур. Будучи літописом громадське-культурного життя краю, "Буковина" аналізувала й осмислювала широкий спектр подій свого часу, сприяла піднесенню національної самосвідомості українського населення Буковини, утвердженню духовної єдності і спільності з іншими частинами України. Особливо вагомий внесок газети у розвиток освіти, культури й мистецтв.