"Б'ється серце, як пташа німе..."

Б'ється  серце,  як  пташа  німе,  
буде  спогадами  надити.  
Мати  сина  виглядатиме,  
а  не  діжде  —  буде  плакати.  
Будуть  сипати  сухі  сніги,  
будуть  ще  й  дощі  періщити,  
посмурніють  вірні  вороги,  
а  зрадливі  друзі  —  тішитись,  
що  одної  голови  нема  
і  не  буде  вже  повіки-вік,  
лиш  затужить  по  тобі  зима,  
по  бідасі  чоловікові.  
Скоро  смерть  мене  в  похід  візьме,  
і  життя  не  буде  надити.  
Мати  сина  виглядатиме,  
а  не  діжде  —  буде  плакати.